Головна » 2020 » Квітень » 5 » На карантині з підлітком: завдання - вижити
5:17 PM
На карантині з підлітком: завдання - вижити

Підліток пообіцяв, що зробить уроки, прибере в кімнаті, складе речі, рано ляже спати? Не факт, що зробить хоч щось з цього!

 

Ця картина знайома всім батькам підлітків. Багато батьків пухких янголят, милих і слухняних, стикаються із справжніми монстрами, на яких перетворюються підлітки починаючи з 10 років. І триває це років до 15-16.

 

Психологиня, експертка благодійної організації "100% життя" Катерина Панделі радить батькам просто постаратися вижити самим і не вбити підлітка. У підлітковому періоді особистість вступає в період, коли доводиться проламувати кордони батьків для формування своїх. Тому батькам важливо будь-якими способами вистояти, не зламатися, але водночас не зламати дитину. Що таке підлітковий вік? Насамперед треба розуміти фізіологічні процеси, які відбуваються з дитиною. Через гормональну перебудову підліток може прокинутися в гарному настрої, а за три секунди заявити: "Я всіх ненавиджу, ви мене не любите, навіщо ви мене народили?". Підлітку самому деколи страшно від цих емоційних "гойдалок" у настрої. У цьому разі завдання батьків - пояснювати, що все, що з дитиною відбувається, – це нормально.

 

Важливо поговорити про взаємні права, щоб підліток не відчував себе зобов'язаним. Для нього уроки самі по собі - нецікаве і марне заняття, щось, що він повинен батькам. Тут необхідно чітко пояснити, що у всіх є сфери відповідальності. Батьки можуть посумувати і зізнатися, що "у мене теж є обов'язки на роботі, які я не дуже люблю виконувати, але їх потрібно зробити, тому що я несу за них відповідальність". І тут вже важливо говорити про відповідальність як навичку, яка є маркером дорослішання і рисою дорослої людини.

Інша справа, що батьки на час карантину можуть відійти від стратегії "все знати на відмінно і виконувати всі уроки". Тут важливо бачити, що дитині справді цікаво, розвивати її та підтримувати в цьому напрямку, віддаючи кермо самому підлітку, підкреслюючи, що ви не зможете ні складати за нього іспити, ні ходити за нього на уроки. Тому ви просите його тільки про те, щоб він зробив все від себе можливе, щоб отримати хоча б ті оцінки, які дозволять йому скласти ЗНО, бути переведеним до іншого класу і так далі.

 

Якщо не вимагати від дитини 10-12 балів і взагалі не ставити планок – це дозволить прибрати напругу, на яку у підлітка йде дуже багато енергії, власне, як і в батьків.

 

І тоді підліток розуміє: якщо батьки мені так кажуть, то з ними, в принципі, можна домовлятися і обговорювати різні речі – аж до складнощів з вчителями і так далі. І тоді вже можна перейти на новий рівень комунікації з дитиною – поговорити про те, як досягати своєї мети, як домовлятися, як долати проблеми в спілкуванні з дорослими, як відстоювати свою позицію.

 

У цьому пункті дорослі і їхня підтримка максимально важливі. А якщо батьки не стають на бік підлітка, то ті, швидше за все, знайдуть собі інші авторитети за межами сім'ї. Якщо дитина знає, що вона має на кого спертися, якщо вона знає, що їй вірять, що батьки завжди на її боці, то вона не боїться діяти, не боїться хотіти. А це, своєю чергою, дозволить їй розвиватися і досягати успіху.

Категорія: Соціальний педагог | Переглядів: 76 | Додав: GLM | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar