Відкриття школи

Початок роботи Шинного заводу гостро поставив питання забезпечення робітників не тільки житлом, а й культурно-освітніми установами, зокрема школою для дітей. 1973 року на широкому полі виросла нова триповерхова будова. Сюди прийшла Ірина Федорівна Симківська – перший директор школи № 4. Усе було зведено швид­ко, але приймати і відкривати приміщення було неможливо: напівзакінчений актовий зал; вестибюль і дру­гий поверх - без підлоги; каналізація і водопровід не працюють. Тільки навкруги облаштовані місця для відпочинку - пісочниці. Ось тут, серед природи, і була проведена перша педрада, на якій були присутні аж 15 учителів. За планом мало пра­цювати 18 класів з 1-го по 9-тий, усього 650 чоловік. Віддала своїх учнів колишня 10 школа, прийшли діти з перших новобудов ма­сиву Леваневського, батьки яких працювали на будівництві гіганта хімічної про­мисловості.

Завод будувався і будував об’єкти соцкультпобуту. Першою була наша школа. «Відкриття шко­ли під загрозою», - писала місцева газета. У школу приїхав генеральний директор М.Т. Мит­рофанов і численний загін чиновників: головного інженера О.І. Кирпічова, секретаря парторганізації В.В. Івашкевича та начальників цехів. Оглянувши приміщення, вони дали вказівки якнайшвидше виконати замовлення з бу­дівництва школи: настелити підлогу, залити її бетоном у вестибюлі, завезти хоч деякі меблі.

Будівництво школи здійснювали коштами шинного об’єднання «Білоцерківпромжитлобуд» (БМУ-1, начальник Михайло Андрійович Сердечний, начальник дільниці Микола Станіславович Фаловський, виконроб  Петро Іванович Крупа, головний конструктор Володимир Григо­рович Пономаренко і архітектор, член Спілки ар­хітекторів України Григорій Григорович Возний).

24 серпня 1973 року. Тиждень до 1 вересня, а школу ще будують. Фарбують вікна, двері, підлогу. Будівель­ники працюють і вдень, і вночі. Для цього на даху встановлений прожектор. І зроблено неймовірне — нова чудова школа побудована.  1 верес­ня 617 учнів розпочали навчання, сіли за новенькі столи і парти, а понад 30 учителів почали «сіяти розумне, добре, вічне».

Згадаємо «першопроходців» - учителів, які разом з учнями створювали матеріальну базу, порядок і красу  в школі та навколо неї.

І.Ф. Симківська (директор), Т.П. Кишаківська (заступ­ник директора), К.П. Рурак (учитель історії), Т.Я. Давиденко (учитель української мови і літератури), М.І. Дєдова (учитель математики), Т.О. Крижанівська (учитель мате­матики), С.Ф. Челнокова (учитель англійської мови), В.І. Васильєв (учитель трудового навчання), Л.М. Овчинін (викладач військової підготовки), Л.М. Дерев’яга (учи­тель російської мови і літератури), І.О. Глувківська (учи­тель російської мови і літератури), М.М. Дзюбенко (зас­тупник директора з виховної роботи, учитель історії), З.М. Пивоварова (учитель української мови і літерату­ри), K.M. Бікмаєва (учитель трудового навчання),A. Піскова (учитель російської мови і літератури), Л.П. Сеник (учитель географії), Л.І. Купрійова (учитель англійської мови), В.І. Нечипуренко (учитель музики і співів), М.М. Єременко (учитель фізичного виховання), Л.І. Ніконова (учитель біології, завуч початкових класів). Учителі початкових класів: П. Я. Безкоровайний, К .Г. Рибченко, Н. В. Діденко, В.О. Вовченко, C.І. Позднякова, В.О. Соловйова, Г.П. Дячинська, О.Ф. Гапон - (учитель біології і профорг).

Відкриття школи - найбільш хвилюючий момент. Приїхали завідуючий обласним відділом освіти Шашло Тимофій Максимович - Герой Радянського Союзу, генеральний директор Шинного заводу Михайло Тимофійович Митрофанов, Галина Лаврентїївна Сергеєва - секретар міськкому партії. Під звуки ду­хового оркестру ключ знань був вручений директору школи Ірині Федорівні Симківській. Навчання почали вчас­но, але будівельні роботи тривали ще цілий рік, їдальня була не готова, працював буфет, харчування не налагод­жене.

Спортивні майданчики для баскетболу та волейболу упорядкували восени 1973 р., тир - 1975 р. Школа ставала затишною не тільки всередині, але й ззовні. Велику організаторську роботу провела на цей час директор школи І.Ф. Симківська. Весною 1974 року новобудову оздобили кущами, деревами, а також розбили фруктовий сад з красивими географічними май­данчиками.

 Одна з найбільший шкіл в Україні

У 70-х роках освіта стає об'єктом форсованої русифікації. Оскільки на підприємства приїжджали спеціалісти з усього Радянського Союзу,  батьки мали право обирати мову навчання своіх дітях. У школі було відкрито 9 класів - із російською та 8 - з українською мовами навчання.

Гортаючи сторінки історії, варто згадати про пік наповнюваності шко­ли №4, коли в ній навчалося 3200 учнів і навчання про­водилось у 3 зміни,а  навчальних місць не вистачало. Учні навчались у клубі «Червона гвоздика», «БЮТехніка», дитячих садках. Адже на паралелях було по 11-15 класів. На той час працювали 110 вчителів. Це була одна з найбільших шкіл в Україні. І перед міськвиконкомом та ди­рекцією шинного заводу постало питання про будівницт­во сусідньої школи №11, щоб розв’язати проблему розвантаження школи №4.

Але поки вирішувалося питання будівництва нової школи, школа №4 славилася своїми до­сягненнями і в навчанні, і у вихованні, і в методичній ро­боті, а також своїм оснащенням. На той час у ній навчалося 72 класи, працювали два музії; кабінет естетики; лінгафонний кабінет. Кож­ного навчального року в школі з'являлися 2 нових кабіне­ти, прийнятих комісією міськвно. Про школу №4 загово­рили не тільки в області, але й по всій Україні.

Школу почали відвідувати різні делегації. Тут побували німці, китайці, кубинці, іспанці, англійці, французи та чехи. Усіх їх дивувала злагоджена робота учнівського та педагогічного колективів, чистота в школі та культура її вихованців. З 1973 по 1983 рік усі міські методичні конференції проводилися на базі школи №4, зразкові кабінети та учнівське самоврядування привертали увагу багатьох досвідчених учителів. Школа обростала своїми традиціями. Масового поширення набрала на той час шефська робота. Були підписані зобов’язання про шефські зв’язки кожного класу і цеху, бригади зокрема. Проводилися спільні засідання, концерти, свята, зустрічі. Діти вітали бригади, цехи з усіма святами, педагоги читали лекції, проводились екскурсії, готувалася зміна для працівників заводу. Школа стала кузнею робітничих кадрів.

Подальша русифікація призвела до того, що з 1976 по 1989 рік навчання велося виключно російською мовою. Цьому сприяли прийнята в 1978 р. чергова партійна постанова "Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладання російської мови в союзних республіках", а також постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26 травня 1983 р. "Про додаткові заходи для удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх учбових закладах союзних республік". Учителям російської мови були встановлені 15% надбавки до ставок, учнів заохочували спілкуватися російською на перервах і поза школою.

З 1973 по 1984 рік директором школи №4 була Ірина Федорівна Симківська. За значні успіхи в навчанні і вихованні учнівського та педагогічного колективу їй було присвоєно звання «Відмінник народної освіти України», «Заслужений вчитель України», нагороджено медаллю A.C. Макаренка за успіхи в навчанні і вихованні, двома медалями «3а трудову доблесть». Ірину Федорівну кілька разів обирали депутатом міської ради, вона була членом міськкому комуністичної партії. Педагогічний стаж її перевищує 50 років.

При школі формувалися табори праці і відпочинку, які працювали у підшефному господарстві шинного заводу: збирали моркву, редис, помідори, кукурудзу, буряки, капусту. Для молодших школярів працювали табори відпочинку. За кожну зміну відпочивали близько 450 чоловік. Були навіть діти з інших шкіл міста. За роботу в літній період школу часто нагороджували перехідними вимпелами. У ці роки вона давала притулок музичній школі (10 років), спортивній школі (5 років), Будинку вчителя (З роки), вечірній школі (19 років). Тобто школа була не тільки навчальним, методичним, виховним, але й найбільшим культурним центром на масиві. В актовому залі проводилися загальні свята й урочистості для всіх організацій на масиві. На базі школи майже десять років працював «Батьківський університет». Заняття проводили вчителі і музиканти, майстри різних професій, яких запрошували з Києва. У школі також працював чудовий Клуб інтернаціональної дружби, метою якого було налагодження дружніх стосунків та культурний обмін з іншими країнами (керівники С.Ф. Челнокова, О.О. Северіна, Ю.М. Клименко).

У 1984 р. Верховна Рада СРСР схвалила «Основні напрями реформ загальноосвітньої і професійної школи», що визначали освітню політику партії «в умовах розвинутого соціалізму». Відповідно до цього документа посилилась ідеологізація школи, суттєві зміни вносились у зміст навчально-виховного процесу. Увага акцентувалася на трудовому навчанні, оволодінні учнями конкретними знаннями з природничо-технічних, економічних та суспільних наук. Одночасно запроваджувалося навчання дітей з 6 років, 8-річні школи було реорганізовано в 9-річні, середні — в 11-річні.

У 1985 р. в СРСР розпочався процес перебудови, що дало змогу порушити питання про справжній стан національних культур та мов. 28 жовтня 1989 року  Верховна Рада УРСР ухвалила закон УРСР «Про мови в Українській РСР». У цьому документі підкреслювалося, що УРСР «забезпечує українській мові статус державної» . Через 13 років школа знову стала двомовною. У 1989-1990 н.р. в школі був відкритий перший клас з українською мовою навчання. За цей період вона збільшує бібліотечний фонд, працює медпункт та їдальня. Шкільна теплиця — гордість школи – забезпечувала весь мікрорайон розсадою квітів і саджанцями. Масив своїм озелененням зобов’язаний школі, її вихованцям.

Певний час школу очолювали В.О. Кизима та Л.П. Максименко.

У лютому 1985 року кореспондент «Комсомольської правди» О.Д. Купріянов необ’єктивно висвітлив питання стану виховної роботи в нашій школі в статті «Двійники». Ця стаття викликала нездоровий інтерес до роботи педагогічного й учнівського колективу. До школи було направлено 19 комісій з метою вивчення стану навчально-виховної роботи. Школа вистояла і зберегла свій авторитет.

Із 1985 по 1989 рік посаду директора обіймав Сергій Михайлович Антоненко. Протягом цих років у школі навчалося понад 2000 учнів у дві повні зміни, що створювало додаткові труднощі в навчально-виховному процесі. У цей період навчальний заклад суттєво розширив навчально-матеріальну базу трудової підготовки учнів. Завдяки зусиллям директора С.М. Антоненка, учителів трудового навчання Г.І. Макарчука, С.А. Бусленка та B .C. Чагарного був побудований трудовий комплекс: слюсарна та столярна майстерні та деревообробний цех. Адміністрація школи знайшла підтримку у керівництва базового підприємства виробничого об’єднання шин і гумо-азбестових виробів, які надали суттєву допомогу як у будівництві, так і в технічному оснащенні шкільного трудового комплексу. Так організували суспільно корисну працю учнів. За домовленістю з базовим підприємством шинників учні виготовляли металеві хомути, обробляли гумові деталі. Зароблені учнями кошти використовували для зміцнення мате­ріально-технічної бази школи та організації дозвілля і відпочин­ку учнів.

У кінці 80-х років у школі розпочалися демократичні зміни, які стали наслідком політики гласності та демократизації, а саме утвердження виборних засад в управлінні.  У результаті цих перебудовчих змін у школі відбулися вибори директора. У 1989 році на цю посаду було обрано молодого енергійного заступника директора з навчально-виховної роботи, історика за фахом, Олександра Михайловича Дроздовського, який працював у школі з 1987  року.

Школа на чолі з новим директором зберегла свої кращі традиції та основні зусилля спрямувала на вирішення завдань, що постали перед нею в умовах реформування  загальноосвітньої середньої школи та політичних змін у суспільстві.

 

Школа в період незалежності

Після здобуття незалежності у 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон України «Про освіту». У ньому було визначено, що школа є основою духовного та соціально-економічного розвитку держави. Це спонукало законодавців визнати необхідність проведення суттєвих змін у її роботі. Дія закону передбачала урізноманітненням форм шкільної освіти. У цей період школа продов­жила цілеспрямовану роботу з утвердження держав­ної мовної політики, приведенню мережі класів відпові­дно до національного складу контингенту учнів.

За рішенням ради з питань освіти від 03.12.93 року школа стала двомовною.

Суттєвого оновлення в перші роки незалежності України набув зміст навчально-виховної роботи школи. Протягом 1991-1993 років у школі було здійснено деідеологізацію, демократизацію навчально-виховного процесу.

Школа виробила власний Статут, обрала свою раду, суттєво розширила права учнів і вчителів.

З 1993 року в школі було відкрито Музей українських старожитностей, або «Світлицю». Його роботою керує вчитель вищої категорії, відмінник освіти України Ніна Петрівна Мельник. Основ­ну роботу – оформлення - виконав художник Іван Григо­рович Купчинський. А наповнення експонатами продов­жується і нині. Усі учні школи беруть участь у пошуках старожитностей. Але найбільше речей зібрали у перший рік роботи «Світлиці». Пошукову групу було створено із учнів 7-Ж класу Олени Дідик, Світлани Зелінської, Олени Дупляк, Ольги Подрєз та учнів 8-А класу Надії Аджамко, Олени Гаркуші, Ольги Потіхи, Олени Шишковської, Олени Іванкович, Марії Попової, Марії Бондар, Олени Зозулі, Зої Агатіної. Дівчата вивчили українські народні пісні та приготували літературно-музичну композицію «Рушники ви мої...», ходили в українських вишиванках і вінках зі стрічками по класах та розповідали про важливість створення «Світлиці», заохочували збирати експонати. Учні принесли багато рушників, вишиванок, хатнього начиння, сільськогосподарського реманенту.[1]

Протягом 1992-96 років педагогічний колектив школи успішно працював над проблемою оновлення змісту освіти  через здійснення диференційованого навчання учнів, уведення в навчальний зміст нових факультативів, спецкурсів, курсів за вибором учнів. Школярі вивчають у цей час народознавство, культуру поведінки, історію культури України, валеологію, основи психології, вибір професії, основи комп’ютерної техніки, основи шахової гри. У школі створено класи фізико-математичного, гуманітарного (з вивченням двох іноземних мов), хіміко-технологічного профілів та класи вирівнювання.

З 1993 р. в школі відкриваються на базі перших та п’ятих класів гімназійні класи. Серед основних завдань - забезпечення розкриття індивідуальних здібностей, творчого потенціалу дітей, створення максимально сприятливих умов для духовного і фізичного гарту особистості.

У таких класах учні вивчали дві іноземні мови, опановували сценічне мистецтво, гру на музичних інструментах, гру в шахи, сольний та хоровий спів.

З 1996 р. гімназійні та профільні класи отримали статус класів високого інтелектуального розвитку. З метою ґрунтовної підготовки учнів до вступу у вузи протягом 1995-96 років школою підписуються угоди про співробітництво з факультетами довузівської підготовки Київського національно-технічного університету України (КПУ), Київського лінгвістичного університету та Дніпропетровського хіміко-технологічного університету.

З вересня 1992 року школа перейшла на власний господарський механізм та самостійний фінансовий облік.

З 1994 року в школах України  була введено посаду соціального педагога. І на початку 1995 року школа вже має психологічну службу з власним психологом Клімовим В.П. та соціальним педагогом Шемшук Т.А.

У 1996 році школа пройшла ліцензування Київською обласною державною адміністрацією на право здійснення освітньої діяльності за рівнем повної загальної середньої освіти і отримала статус загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

Зміни в державі торкнулися й змін у навчальних дисциплінах. Оновлюється зміст і з’являються нові предмети. Державною програмою навчання та підвищення рівня знань працівників, населення України з питань охорони праці на 1996—2000 роки передбачалося здійснювати підготовку населення з питань охорони праці, починаючи з дошкільного віку, через мережу навчальних закладів усіх рівнів. У 1999-2000 навчальному році згідно з наказом Міністерства освіти України від 18.08.1999 року № 300 у загальноосвітніх закладах був запроваджений курс основ безпеки життєдіяльності (ОБЖД) для 1-11 класів. З 2012 року даний курс називається «Основи здоров’я».

Початок ХХІ століття в шкільній освіті відзначається впровадженням у її зміст курсів духовно-морального спрямування. З 2005 навчального року до державного стандарту основної школи в 5-х, а далі в 6-х класах введено дисципліну «Етика». Інший підхід до розвитку духовності особистості - це спеціальні курси вивчення релігійної культури. Ще з 2001 року, за рахунок варіативної складової, у нашій школі читається курс «Біблійна історія та християнська етика». Директор школи Олександр Михайлович є співавтором цієї навчальної програми, а також автором декількох навчальних посібників та підручників. За 2013-2016 роки школа здобула статус Обласної школи передового педагогічного досвіду вчителів курсу «Біблійна історія та християнська етика» з проблеми «Формування духовності учнів на основі впровадження християнських цінностей».

Вагомим кроком на шляху реформування освітньої галузі став Закон України "Про загальну середню освіту" (1999), який передбачив курс на її подальшу демократизацію і гуманізацію, визначив правові, організаційні та фінансові засади функціонування й розвитку системи загальної середньої освіти. Запроваджено поступовий перехід до 12-річного терміну навчання, уведено 12-бальну шкалу оцінювання знань учнів. Пілотний клас шестирічок був відкритий у вересні 2000 року. Відповідно до реформи термін навчання в початковій школі становив 4 роки. З четвертого по дев’ятий клас вони були єдиним класом на паралелі. Після отримання свідоцтв про неповну середню освіту у 2009 році сформувати десятий клас не вдалося, так як багато учнів вирішили продовжити навчання в освітніх закладах І-ІІ рівня акредитації. Як результат - у 2011 році школа не мала випускників ІІІ ступеня.

У 2001 році відповідно до реформи охоплення навчанням шестирічок стало масовим. У нашій школі до першого класу набиралися діти шести і семи років. На паралелі було відкрито вісім класів. Семирічки навчались у школі. А для молодших були переобладнані кімнати в ДНЗ №30 і 31. У 2010 році, коли діти закінчували дев»ятий клас і повинні були йти по новим програмам у старшу школу з трирічним терміном навчання, Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти (щодо організації навчально-виховного процесу)»  і повернулася до 11-річної повної середньої освіти та обов’язкове навчання дітей 5-річного віку.

У 2003 р. міністерством була розроблена Концепція профільного навчання в старшій загальноосвітній школі. Старша школа стає профільною, в основній школі формуються допрофільні класи.

 У 2005 р. утворено Український центр оцінювання якості освіти, а результати першого ЗНО у 2006 р. за власним бажанням абітурієнт міг використати під час вступу до вищого навчального закладу. У 2006-2007  навчальному році вперше в нашій школі проводилося зовнішнє незалежне оцінювання. Усього брали участь 45 учнів, серед них 24 подали сертифікати для зарахування як державну підсумкову атестацію.

З 2008 р. проходження зовнішнього незалежного оцінювання стало обов’язковою умовою для вступу до вищого навчального закладу. Новинкою вступної кампанії 2010 року стало врахування середнього балу атестату, і зовнішнє незалежне оцінювання було вперше відокремлене від ДПА і проходило після вручення атестатів випускників.

На початку століття школа долучається до мережді інтернет. Школа має свою електронну адресу та пошту. За кошти батьків купуться комп’ютери. 2006-2007 навчальний рік - створено мультимедійний клас. У наступному навчальному році суттєво зміцнили матеріальну базу комп’ютерного кабінету. За бюджетні кошти отримали сучасний комп’ютерний клас. Технічні засоби з’являються і в інших навчальний кабінетах, які також підключаються до мережі інтернет. У цьому ж році школа зареєструвала у всесвітній мережі власний сайт. Комп’ютеризовано бібліотеку.  На той час «Основи інформатики» як предмет вивчається в 9 та 11 класах.З 2012 року в навчальних закладах вводиться курс «Сходинки до інформатики» для учнів початкових класів з перспективою викладання інформатики і в середній школі. Виникла потреба ще в одному комп»ютерному класі. На вересень 2015 року у кабінеті № 40 було облаштовано навчальний клас з новими комп’ютерами.

У 2005/2006 навчальному році свідоцтва про неповну середню освіту отримав останній клас з російською мовою навчання.  Завдяки оптимізації мережі класів та раціональному розподілу кабінетів за класами  в 2009/2010 навчальному році школа вперше перейшла на І зміну навчання.

За останні років 15 значно скоротилася кількість учнів. Це зумовлено демографічною проблемою нашої держави. У 2016-2017 році в школі навчається менше тисячі учнів.

Після здобуття незалежності постало питання формування учнівського самоврядування. У 2002 році відбулися вибори до шкільного парламенту. Першим президентом школи стала Корнєва Інна, учениця 10 класу. Сьогодні в нашій школі сформована сучасна модель учнівського самоврядування «ШОУС «Лідерград»». Шкільна організація «Лідерград» має досить просту структуру: чотири міністерства – освіти, інформації, культури, соціального захисту, кожне з яких очолює міністр, що має свого заступника. Міністри школи підпорядковуються президенту. Тобто, керівництво складається з 10 осіб. Далі – простіше: кожен класний колектив поділяється на чотири міністерства, які очолюють чотири міністри класів. Вони підпорядковуються міністрам школи, які, у свою чергу,- президенту школи. Форма правління – президентсько-парламентська. Організація «Лідерград» працює згідно «Положення про парламент школи», що включає в себе питання виборів, складу та повноважень членів парламенту та Статуту учнівського парламенту.

Також в школі діє дитяче об’єднання «Січова родина» у межах шкільної організації учнівського самоврядування «Лідерград», членами якого є учні 1-4 класів. Вищим органом ДО є загальний збір козачат і лілей – Козацьке коло. Між засіданнями кола козацькою республікою керує Козацька рада старшин.

За останні три роки школа значно покращила санітарно-гігієнічні умови. За бюджетні кошти в школі були замінені всі вікна і проведено капітальний ремонт туалетів. У 2017 році біля школи встановили новий сучасний футбольний майданчик зі штучним покриттям.

 

Нова українська школа

Наступні кардинальні зміни пов’язані з прийняттям 5 вересня 2017 р. Верховною Радою України  закону «Про освіту» в новій редакції.28 вересня 2017 р. він набрав чинності. За новим законом встановлюються нові терміни навчання і частково змінюється його структура. Реформа передбачає введення 12-річної школи. Шкільне навчання поділяється на три періоди:

Початкова школа – 1-4 класи (4 роки);

Базова середня школа (гімназії) – 5-9класи (5 років);

Профільна середня школа (ліцеї академічного та професійного спрямування) – 10-12 класи (3 роки).

Нова система запроваджуватиметься поступово. Початкова школа почала працювати з 1 вересня 2018 року. Саме в цьому році до першого класу пішли 115учнів, які будуть навчатись у Новій українській школі (НУШ). Освітня реформа передбачає, що головною метою навчання стане не отримання суми знань, а оволодіння учнями певним набором компетентностей та наскрізних умінь. Закон визначає компетентність як «динамічну комбінацію знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність»

Продовжуючи традиції навчального закладу, який народився майже півстоліття тому, педагогічний колектив, передусім, дбає про майбутнє, підвалини якого закладаються в школі сьогодні. Адже саме від школи залежить здоров’я суспільства, бо вона визначає рівень моралі та інтелекту майбутніх поколінь.

   За 45 років існування школи золоті та срібні медалі одержали 220 вихованців.

Уславили рідну школу її випускники, серед яких - відомі поети, працівники освіти, культури, медики, заслужені майстри спорту, керівники підприємств.

     Історія нашої школи – це історія держави. Саме школа перша реагує на зміни в країнї, є її відображенням. Радянська система освіти мала свої особливості і мету - виховання «будівників комунізму». Ідеологізація і контроль через дитячі та молодіжні організації. Незалежність дала можливість урізноманітнити навчальний матеріал, ґрунтуючись на засадах всебічного розвитку особистості. Активно впроваджуються технічні нововедення. Відбуваються пошуки оптимальної системи освіти.

У 2018 році наша держава розпочала нову освітню реформу. Зміни в суспільному житті потребують і змін в школі. Школа завжди була індикатором суспільства. В своїй роботі ми намагались розкрити особливості навчального процесу в двох державних утвореннях. Історія нашої школи тісно пов’язана з економічним розвитком нашого міста та нашої держави взагалі. Своєю появою вона завдячує будівництву гіганта хімічної промисловості – шинного заводу. Для працівників будується житловий мікрорайон із соціальною інфраструктурою. Школа будується однією із перших. За 45 років історії, був період коли навчальний заклад вважався одним з найбільших в Україні (більше трьох тисяч учнів). Побудова інших шкіл в мікрорайоні і демографічні зміни скоротили кількість учнів до тисячі. Зміни відбулися і в навчально-виховному процесі. На зміну вихованню «будівників комунізму», прийшло національно-патріотичне виховання з акцентом на всебічно розвинену і високоморальну особистість.

В ХХІ столітті активно в наше життя входять технічні засоби. Переобладнується і школа. Інтернет, сайт школи, комп’ютери в кожному класі, два кабінети інформатики,  мультимедійний кабінет.

 Із цього навчального року в нашій державі започаткована нова ключова реформа Міністерства освіти і науки - Нова українська школа. Головна мета реформування –створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не лише знання, як це відбувається зараз, а й вміння застосовувати їх у житті. Педагоги нашої школи активно впроваджують освітню реформу у навчальному закладі.

Історія Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 буде цікава, як випускникам, так і сучасним учням закладу. Даний матеріал можна використовувати на виховних годинах, а також на уроках історії при аналізі розвитку освіти в нашій державі. Матеріали нашого дослідження будуть розміщені на сайті щколи. Також вже підготовлена до друку брошура «Білоцерківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 в ретроспективі історичного розвитку держави».